26 серпня 2020 р. виповнюється  90 років від дня народження відомого українського воєнного історика, доктора історичних наук, головного наукового співробітника, Заслуженого наукового співробітника ДНУ, лауреата премії   ім. Д. І. Яворницького Івана Сергійовича Стороженка. 

Народився ювіляр у 1930 р. в с. Ревівка Світловодського району Кіровоградської області. Юність майбутнього історика опалила Друга світова війна. Невипадково він обрав професію захищати рідну землю і після закінчення Київського вищого інженерного радіотехнічного училища військ протиповітряної оборони (1956) двадцять шість років служив  в  армії. По виході у відставку підполковник-інженер міцно пов’язав свою життєву і професійну долю з нашим університетом. 

Свій трудовий шлях в університетській спільноті Іван Сергійович починав старшим інженером кафедри надвисоких частот радіофізичного факультету   (1976–1980), затим працював ученим секретарем НДЧ університету (1980–1988).  З 1988 р. понад чверть століття працював на історичному факультеті. Для Івана Сергійовича завжди притаманна велика  ініціативність, гостре відчуття нового, глибокі знання, виняткова працездатність та щирий патріотизм. Ще за часів «перебудови» він стояв біля витоків НДЛ історії Придніпровського регіону, був одним із авторів цілої низки наукових і науково-популярних книжок, які розкрили для масового читача цікаві сторінки призабутої тоді історії українського козацтва. Це, зокрема, «Тії слави козацької повік не забудем» (1989), «Засвіт встали козаченьки» (1990), «Як козаки воювали» (1990 та 991), «Сполохи козацької звитяги» (1991), а для маленьких читачів – «Пригоди козацького джури Василька» (1991). Водночас  уже на зорі відновленої незалежності України дослідник розпочав глибокі наукові дослідження воєнної історії українського козацтва, чим гідно продовжив і розвинув традиції, закладені свого часу акад. Д. І. Яворницьким. Наполеглива праця дала свої відчутні результати. І. С. Стороженко успішно захистив кандидатську дисертацію «Воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу 1648–1654 рр.» (1994), затим  видав у світ змістовну монографію «Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ століття. Кн. 1. Воєнні дії 1648–1652 рр.» (1996). Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Іван Сергійович продовжив фронтальні дослідження військової історії України козацького періоду, наслідком яких стали опубліковані монографії:  «Wody żółte–1648» (Варшава, 1999, у співавторстві з воєнними істориками Польщі), «Богдан Хмельницький і Запорозька Січ кінця ХVІ – середини  ХVІІ століть. Книга 2. Генезис, еволюція та реформування організаційної структури Січі» (2007); успішно захищена на цю ж тему докторська дисертація (2008); результативне виконання ряду держбюджетних тем. Усе це дозволило запропонувати оригінальну лицарську гіпотезу утворення Запорозької Січі та гіпотезу походження й еволюції етнічних структур українського козацтва кінця ХVІ–середини ХVІІ ст. в контексті теорії етногенезу.

Праці ученого-історика виконані на високому науковому та поліграфічному рівні, багатоілюстровані й читаються з великим інтересом.                          І. С. Стороженко – не кабінетний вчений. Креативний дослідник і популяризатор історичних знань  постійно у творчому пошуку, вивчає історію на місцях подій. У 1998 р.  історик ініціював і науково обґрунтував необхідність спорудження на схилах балки Княжі Байраки біля  с. Жовтоолександрівка  пам’ятника до 350-річчя Жовтоводської битви 1648 р., а затим на основі зведення писемних, картографічних, ландшафтних та археологічних джерел  висунув і довів справедливість своєї гіпотези щодо справжнього місця Жовтоводської битви, що стало дійсним науковим відкриттям, розкритим у монографії «Битва на Жовтих Водах 29 квітня – 16 травня 1648 року у світлі нових досліджень» (2013). Один із засновників Дніпровського осередку Наукового товариства ім. Шевченка, він неодноразово виступав із цікавими доповідями на сесіях товариства, на інших численних наукових форумах. Наукові та громадські заслуги  І. С. Стороженка неодноразово здобували високу оцінку. Учений-історик є Лауреатом  премії ім.  Д. І. Яворницького (1990),   нагороди ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України  (2001),  відзнаки «Василь Сухомлинський» Міністерства освіти і науки України (2009), почесного знаку Світловодської міської ради (Кіровоградська область) «За заслуги перед Світловодщиною» (2010), почесного звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (2010). Іван Сергійович –  «Заслужений науковий співробітник   Дніпропетровського національного університету» (2004), має почесну медаль «За вірну службу ДНУ» (2010). Сьогодні Іван Сергійович на заслуженому відпочинку, але продовжує свої наукові дослідження. Нещодавно у  дніпровському видавництві «Ліра» вийшла у світ чергова монографія вченого з історії Запорозьких Січей. То ж побажаємо  шановному літописцю української воєнної звитяги міцного козацького здоров’я, творчого натхнення і життєвого довголіття.

 

       Декан історичного факультету, проф.                           С. І. Світленко

 

Share This