20 листопада 2024 року перестало битися серце видатного історика, дослідника й подвижника української науки – Івана Сергійовича Стороженка. Він був не просто вченим, а майстром історичної реконструкції, який відкрив велич і драму козацької доби, зокрема, – локалізував битву на Жовтих Водах. Народившись на благословенній Кіровоградщині у 1930 році, Іван Сергійович пройшов тернистий шлях від суворих буднів військової служби до сяйва академічного визнання: закінчивши Київське вище інженерне радіотехнічне училище (1956), він присвятив два десятиліття службі в армії (1956–1976), після чого оселився у Дніпропетровську. Його подальше життя було пронизане любов’ю до історії та незламним бажанням залишити для нащадків правдиву і героїчну оповідь про українське козацтво, його військове мистецтво. Ключові досягнення Івана Сергійовича говорять самі за себе: заснування в 1988 році у Дніпропетровському державному університеті науково-дослідної лабораторії історії Придніпровського регіону стало епохальним кроком у вивченні минулого України. У 2009 році Іван Сергійович здобув науковий ступінь доктора історичних наук, завершивши десятиліття невтомної праці. Його наукові праці – такі як «Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво» та «Битва на Жовтих Водах» – стали золотим стандартом військової історіографії. Нагороджений преміями імені Дмитра Яворницького та Ярослава Мудрого, стипендіат Фонду інтелектуальної співпраці, Заслужений науковий співробітник Дніпровського національного університету – він досяг вершини, але завжди залишався вірним простій істині: історія – це не тільки минуле, але й уроки для майбутнього. Смерть Івана Сергійовича – незаповнена порожнеча в українській науці. Світла пам’ять людині, яка своїми роботами нагадувала, що історія – це не лише хроніка подій, але й жива душа народу. Іван Сергійович Стороженко залишив нам у спадок не просто наукові праці, а ключ до розуміння себе як нації.
Колектив співробітників історичного факультету ДНУ імені Олеся Гончара.