Українська історична контрпропаганда
Сучасна кривава війна Російської Федерації проти України – це не тільки навала буками, градами, літаками й танками, майже двома сотнями тисяч загарбників. Це безцеремонне вторгнення у свідомість своїх і наших громадян з метою їх дезінформації та дезорієнтації, поширення російської міфотворчості. Рішуче протистояння російським історичним міфам є важливим завданням на злобу дня.
Міф 1. Сучасна Україна – штучний політичний продукт імпровізацій більшовицького вождя В. Леніна.
Вести мову так – не пам’ятати цілі пласти русько-української історії. Нібито ніколи не було великої східноєвропейської держави Русь зі столицею в Києві, ядро якої утворилося на південноруських, або українських землях, де проживали поляни, деревляни, сіверяни, а поруч з ними уличі й тиверці, білі хорвати та дуліби (а це терени сучасних наддніпрянських та західноукраїнських земель). Руська держава утворилася в 882 р., тобто тоді, коли Москва ще не наклюнулася (нагадаю, заснована в 1147 р.). Цікаво, що саме за часів Русі став використовуватися й знак київських князів – Тризуб, який відродився як державний символ у ході Української революції 1917– 1921 рр. Вести мову в річищі московської міфотворчості – не знати, що після Русі розвинулась її спадкоємниця – Галицько-Волинська держава, яка в ХІІ–ХІV ст. об’єднала галицькі та волинські землі, затим і Київ та підтримала процес русько-українського державотворення. До речі, саме за часів Галицько-Волинської держави зародився ще один символ – руський, золотий лев у синьому полі. Ці кольори знову постали в ході «Весни народів» – європейської демократичної революції 1848 р., коли українці Королівства Галичини й Володимирії підняли у Львові свій синьо-жовтий національний прапор. А як не згадати козацьку державу Богдана Хмельницького, створену під час Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., що об’єднала велику територію в межах Брацлавського, Київського та Подільського воєводств. Варто пам’ятати соборницькі прагнення не тільки Богдана Хмельницького, а й інших українських гетьманів-державників – Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, які прагнули утвердити свою булаву на лівому та правому берегах Дніпра. Характерно, що Гетьманська Україна мала історичний зв’язок з Вольностями Війська Запорозького низового, де набули поступу традиції свободи, демократичних та самоврядних засад. Прикметно, що творці російського міфу не хочуть згадувати й утворення незалежної УНР у січні 1918 р., засновану в межах 9 українських губерній. То до чого ж тут кремлівський диктатор В. Ленін, який пішов на утворення спочатку альтернативної радянської УНР у Харкові, що затим прийняла назву Української СРР/Української РСР у складі СРСР, як союзної республіки з формальними державними атрибутами. Отже, сучасна незалежна Україна, відроджена в 1991 р. внаслідок розпаду СРСР, має понад тисячолітню державно-політичну традицію.
Інформація з https://www.dnu.dp.ua/news/4587